Психологічна допомога особам з гомосексуальною орієнтацією

Декілька тез про психологічну допомогу особам із гомосексуальною орієнтацією в світлі християнської психотерапії.

         Процес зміни в психотерапії гомосексуальності відбувається на духовній, особистісній, фізичній та чуттєвій сферах. Цей процес передбачає індивідуальну психотерапію разом з участю в групі підтримки. Методика опрацьована Р.Когеном є основою роботи груп підтримки «Відвага» та «Пасха» у Польщі.

         Репаративна терапія гомосексуальності (Ніколоссі) виходить з припущення, що гомосексуальність пов'язана з травмами, отриманими в дитинстві, і, отже, за умови заліковування цих ран - виліковна. Цей терапевтичний підхід передбачає, що основна причина відхилень статевого розвитку пов’язані із невдачами у формуванні зв'язків із батьками своєї статі. Формується репаративний драйв, тобто прагнення задовільнити здорові потреби нездоровим способом. Ця теорія котра здобула розвитку у працях Й. Ніколоссі побудована на працях англійського психоаналітика E.Moberly.

            Доктор Йосеф Ніколоссі є терапевт, який пропрацював з понад 400 чоловіків котрі хотіли подолати свою гомосексуальність, він стверджує:

• головною мотивацією пацієнта має бути бажання зміни,
• душпастир або терапевт мають бути переконані в можливість зміни,
• більшість чоловіків з гомосексуальністю мають батька, котрі були байдужими, незаангажованими або дистансувалися від сина. Тому терапевт має бути протилежністю; активним, зацікавленим батьком, який виявляє опіку.
• Принципово що терапевтом для чоловіків гомосексуалістів має бути чоловік тереапевт. Для жінок які є лесбіянками жінка терапевт (добра мама, але вважати на дотримання меж).
• “Найбільш драматичні зміни, котрі бачив в часі останніх 15 років роботи із гомосексуалістами, здійснилися у глибоко віруючих чоловіків”.
• Християнська концепція зцілення з гомосексуалізму опирається на тому, що Бог хотів аби ти був гетеросексуальним і є доброю Божою волею реалізувати твою правдиву ідентичність у своїй статі. Не йдеться про те щоби переживати гетеросескуальність фізично, можеш жити утримуючись, однак як особа ти є гетеросексуальний. Ніколоссі мав пацієнта 70 річного священника, котрий був переконаний про слушність целібату, але прийшов на терапію, бо хотів чутися як гетеросексуальна людина.
•  Гомосексуальні чоловіки бояться чоловіків.
• Перешкода - це програма популяризації того, що люди родяться із гомосексуальністю, що не можуть змінитися.

Вважається, що репараційна терапія є неефективною для осіб, головною мотивацією котрих до зміни сексуальної орієнтації є почуття провини пов’язане із віровизнанням чи соціальним статусом. Однією із основних передумов ефективності терапії є внутрішня мотивація пацієнта, тобто бажання змінити себе. Ця терапевтична концепція інтегрує різні підходи. Основою є психоаналіз та психодинамічний підхід. Йдеться про стиль прив’язаності, який формується в немовляти, тобто стосунки мама-дитина: безпечний, амбівалентний чи тривожний, які виникають в результаті переживання сильною страху сепарації. Віннікот називає ще агональний страх, а Ніколлоссі порівнює з емоційною смертю. Другою основою репараційної терапії Ніколоссі є системний підхід та аналіз сімї, особливо порушень процесу комунікації. Також застосовуються техніки пізнавальної терапії (процес реконструкції нараційної). В безпечних умовах, котрі надають підтримку, урохомлюється процес навчання, який включає діяльність та емоційний досвід, модифікує дезаадапційні психологічні та нейрофізіологічні механізми.

 

У Міжнародній класифікації хворіб ICD (1994) сексуальна орієнтація, яка незгідна з его (егодистонічна) трактується як розлад і належить до категорії Психологічні розлади і розлади поведінки, пов’язані з сексуальним розвитком та орієнтацією F66. Натомість егодистонічна гомосексуальна орієнтація є під категорією F66.1. (ICD 10, с. 56). Особи із гомосексуальною орієнтацією не становлять одну групу. Ніколоссі розрізняє групу чоловіків до статевої ідентифікації (80% популяції) та тих, у котрих гомосексуальність сформувалася пізніше, після статевої ідентифікації (20%), як правило під впливом травми, наприклад сексуального насилля чи відкинення старшим братом або ровесниками. Аналогією може бути до та поедипальні фази розвитку.

 

Модель виховання сина в тріадично-нарцистичній сім'ї:

• Домінуюча мати, надмірно заангажована і стимулююча, що перевищує можливості дитини (вже як немовля дитина реагує захистом, наприклад відвернення голівки або закривання очей).
• Батько також реагує емоційним виснаженням: відходить як зі стосунків з жінкою, так із сином. Батько є пасивний, піддається, перестає бути привабливим зразком для ідентифікації сина, а також не може захистити його від мами.
• Як мати, так і батько, не забезпечують сину достатньо тепла, безпечної прив’язаності. Дитина переживає травму втрати правдивого близького зв’язку, що приводить до формування сорому. Це є головна травма, котра пошкоджує ядро Я, формує конфлікт асертивність-сором, який є ключовим для егодистонічної гомосексуальності. Коаліція «мама-син».

Модель виховання сина в нарцистичній сім'ї:

• Мати є або гіперстимулююча, або недостимулююча, байдужа,незначима роль батька
• Сім'я зосереджена на потребах, на свому ідеальному іміджі. Сім'я задовольняє свої потреби ціною дитини (це не батьки дбають за потреби дитини, але діти переживають за потреби батьків).
• Лінія «батьки-діти» В обидвох випадках: порушений емоційний зв'язок з батьками, особливо із батьком.
• Мати повинна приготувати сина для розвитку стосунків із батьком, однак цього не робить, утруднює контакт сина із батьком.

http://www.josephnicolosi.com/

http://www.josephnicolosi.com/translations-polish/

Предотвращение гомосексуальности. Руководство для родителей. (A Parent's Guide to Preventing Homosexuality) by Joseph Nicolosi, Ph.D., Linda Ames Nicolosi. https://static1.squarespace.com/static/5527394ae4b0ab26ec1c196b/553007bde4b0d72dc645b7c2/553007bde4b0d72dc645b7c5/1376604005257/parenting_russian.pdf

PS: В Україні вже опублікована російською мовою книга «Сором та втрата прив'язаності: репаративна терапія в дії». Ось моя коротка рецензія до цієї книги.
" Книга американського психіатра та психотерапевта Джозефа Ніколоссі досліджує почуття власної пустки, котре викликане горем, соромом та зумовлене втратою прив'язаності. Автор відкриває світ психотерапії небажаного потягу до представників тієї ж статі (Same Sex Attraction), також торкається проблематики транформації ідентичності, особистісного гендерного розвитку, примирення. Ця книга є контроверсійною, адже згідно позиції Американської психологічної асоціації популяризується те, що психосексуальна орієнтація не піддається змінам. В сучасному світі терапія гомо та бісексуальних пацієнтів як правило передбачає допомогу в прийнятті акцептації своєї орієнтації. Натомість Ніколоссі на основі досвіду та результатів багаторічної успішної психотерапії із чоловіками гомосексуалістами засвідчує, що є різні типи гомосексуальності, різні варіанти терапії. Феномен гомосексуалізму аналізується через призму не лише біологічних чинників, але також у контексті соціо-культурного середовища, виховання. Під час репаративної терапії застосовуються техніки аффект-орієнтованої терапії, гештальт терапії, а також короткотермінової психодинамічної терапії. Створення можливості до вільного вибору, а також багатоаспектна модель інтерпретацій природи гомосексуальності є надзвичайно важливою. У книзі здійснений опис формування небажаної гомосексуальної орієнтації, звернено увагу на роль дисфункції родини в цьому, а також запропонований процес оздоровлення. Книга може бути цікавою та корисною для широкого кола читачів, особливо для психологів, психотерапевтів, психіатрів, духівників, сімейних консультантів, а також для батьків і усіх тих, котрі прагнуть віднайти своє правдиве «Я». "