Дослідження ефективності духовно й релігійно орієнтованих підходів у психотерапії.

Й. Прохаска (2006) відзначив, що «протягом останніх двох декад кількість і якість літератури, присвяченої релігії та духовності в психотерапії, виразно зросла». Н. Ваде, Е. Вортінгтон та Й. Фоґель (2007) зробили огляд досліджень на тему застосування релігійних інтервенцій в терапевтичній практиці. Як релігійні, так і нерелігійні терапевти погоджуються, що деякі форми такої інтервенції (обговорення релігійного досвіду чи молитва за клієнта) можуть знайти своє місце в психологічному консультуванні та психотерапії. Терапевти стверджують також, що деякі форми інтервенцій безумовно не повинні застосовуватися – наприклад, спільна молитва з клієнтом або заохочення до певних релігійних практик чи до їх відкинення.

Психотерапія із врахуванням релігійності та духовності є ефективною. Результати здійсненого мета-дослідження вказують на те, що релігійно/духовно орієнтована психотерапія приводить до покращення як на психологічному так і на духовному рівні особистості (Worthington, E.L., Hook Jr. J. N., Davis E, McDaniel M.A., 2011). Дослідження E. Шафранске та X. Мелоні (1990) показують, що близько 80% каліфорнійських психологів-терапевтів вважають, що під час психотерапії не варто уникати релігійних та духовних питань, а для 47% саме проведення психотерапії поглибило їх особисту зацікавленість релігійною проблематикою, духовністю. Переважна більшість опитаних терапевтів виявила готовність обговорювати проблеми релігійного характеру в рамках супервізії (85%), а водночас вважала, що особливості роботи з релігійними пацієнтами повинні бути важливим елементом терапевтичної освіти (70%).

Серед психологів, терапевтів, психіатрів дедалі більше утверджується переконання, що в майбутньому релігія та духовність буде присутня в терапевтичній та консультативній практиці більш специфічним та явним чином. Як відзначають E. Ворінгтон та C. Сандаже (2002), актуальне було б, наприклад, включення питань про релігійність та духовність у стандартний набір питань під час клінічної діагностики, врахування релігії як джерела потенційної сили та соціальної підтримки, а також проведення терапії з оглядом на особливості релігійності пацієнтів/клієнтів.

Як показали в своєму дослідженні Л. Пропст, Р. Остром, Р. Ваткінс та Т. Дін (1992), хворі на депресію релігійні особи, які брали участь у когнітивно-поведінковій терапії з використанням релігійних інтервенцій, після лікування продемонстрували більшу міру редукції депресії і кращі показники поступу в соціальному функціонуванні та загальному самопочутті, ніж група пацієнтів, які проходили звичайну пізнавально-поведінкову терапію. Р. Говкінс, С. Тан і А. Турк (1999) доводять, що терапія, згідна з цінностями пацієнтів, може бути ефективніша за традиційну когнітивно-поведінкову терапію. З досліджень над ефективністю інтервенцій релігійного характеру випливає, що інтегративна релігійна психотерапія так само успішна, як традиційна психотерапія. Доведено, що поява інтеракцій між релігійністю клієнта і терапевтичними інтервенціями, згідними з його світоглядом, може збільшити почуття близькості між клієнтом і терапевтом, а в підсумку покращити психічне функціонування клієнта.

Література

•  Hawkins, R. S., Tan, S., & Turk, A. A. Secular versus Christian inpatient cognitivebehavioral therapy programs: Impact on depression and spiritual well-being // Journal of Psychology & Theology. – 1999. – № 27. – P. 309-318.
•  Prochaska, J. O., Norcross J. C.  Systemy psychoterapeutyczne. Analiza transteoretyczna. –  Warszawa: IPZ, 2006.
•  Propst, L. R., Ostrom, R., Watkins, P., Dean, T. Comparative efficacy of religious and nonreligious cognitive-behavioral therapy for the treatment of clinical depression in religious individuals // Journal of Consulting & Clinical Psychology. – 1992. – № 60. – P. 94-103.
• Shafranske E. D, Malony H. N. California psychologists’ religiosity and psychotherapy // Journal of Religion and Health. – 1990. – № 29 (3) – P. 219-231.
• Wade N.G., Worthington E.W., Vogel D.L. Effectiveness of religiously tailored interventions in Christian therapy // Psychotherapy Research. – 2007. – № 17(1). – P. 91-105.
• Worthington, E. L. Jr., Sandage, S. J. Religion and spirituality // Psychotherapy relationships that work / ред. J. C. Norcross. – New York: Oxford University Press, 2002. – Р. 383 - 401.
• Worthington, E.L., Hook Jr. J. N., Davis E, McDaniel M.A.  Religion and Spirituality // Journal of clinical psychology: in session. – 2011. - Vol. 67(2). – P.204-214.