Модель прощення REACH (опрацював психотерапевт Е. Вортінґтон) – ґрунтований на Біблії метод, який передбачає духовне та психологічне втручання в терапії / консультуванні людей, які мають труднощі з прощенням іншої людини. Цей метод безкоштовний і доступний, доказовий, широко використовується у світських і християнських університетах, у практиці індивідуального й сімейного консультування, психотерапії, у групах самодопомоги та навчальних програмах.
У межах моделі REACH окреслено п’ять кроків емоційного прощення (Worthington, 2005, 2009, 2020; Вортінгтон та ін., 2018):
Recall – пригадати біль без самозвинувачень та жалю до себе. Для зцілення необхідно зустрітися з тим, хто завдав болю. Важливо прийняти рішення не входити в роль жертви.
Еmpathize – емпатія (співчуття) до того, хто скривдив. Можна уявити собі, що кривдник сидить на пустому кріслі навпроти вас, і поговорити з ним / нею. Потім помінятися місцями, сісти на його / її крісло і відповісти уявному / уявній собі в такий спосіб, який допоможе зрозуміти причину, чому інша людина завдала зранення, кривди, травми.
Altruistic – альтруїстичний дар прощення. Усвідомлення або пригадування собі, що мені також колись хтось прощав, може допомогти безкорисливо простити іншому, навіть тоді, коли він / вона цього не заслуговує.
Commit – прийняття рішення про емоційне прощення. Під час цього кроку заохочується записати нотатку: «Сьогодні, я прощаю [ім’я особи] за образу, зранення, завдану травму». У терапевтичній роботі з емоційними зраненнями, непрощенням часто також застосовують методику написання листа, в якому просять описати свої почуття, непрощені образи та невиражені почуття. Таким чином створюють можливість для пропрацювання прикрих емоцій, отримання корективного терапевтичного досвіду та завершення «незавершених, непроговорених, невивільнених» емоцій, почуттів, слів.
Hold – триматися, продовжувати прощати, коли ви сумніваєтеся, що справді пробачили.
Е. Вортінґтон і колеги (Вортінгтон та ін., 2018, с. 189) звертають увагу на те, що емоційне прощення не повністю залежить від волі людини і що, прощаючи, важливо акцентувати увагу на вияві любові, співчуття до іншої людини, ніж на справедливості. Або ж емоційне прощення можна означити як вияв прощення взамін на отримане прощення щодо себе. Він також пише про те, що «немає такої проблеми, яку не можна було би простити. Проте деякі проблеми важче прощати, ніж інші, і вони можуть вимагати більше часу» (с. 195).
Результати емпіричних досліджень довели, що люди, які прощають помилки, мають нижчий рівень психологічного дистресу і вищий рівень психічного здоров’я (Toussaint & Webb, 2005; Abid, 2017; Lawler-Row & Piferi, 2006).
Посібник для лідерів і учасників груп психологічної допомоги безкоштовний і доступний в інтернеті (http://www.evworthington-forgiveness.com/reach...). Упродовж 2019–2020 років у межах міжнародного проєкту здійснено перше в Україні масштабне дослідження впливу прощення на психічне здоров’я, зараз відбувається адаптація методу для використання в Україні."
Джерело: Яремко О. (2021). Релігійність у психології особистості та міжособистісних стосунків: теорія, методологія, практика (с. 173-175). Львів: Свічадо.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.