Під час
останнього мого візиту до України декілька разів в різних контекстах мене
питалися мою думку про майндфулнес. На той час, все що я могла відповісти, це
те, що майндфулнес
має свою основу в буддистських практиках і зараз стає досить популярним, ну і що я цим не займаюся. Потім я трохи присвятила часу аби краще зорієнтуватися.
Одним словом,
зрозуміло, що будь-який психологічний метод матиме свій плід залежно від
контексту (світогляду того, хто провадить та динаміки групи) та «землі на котру падає зерно» (особистісних та духовних
особливостей учасників, мотивації та ставлення до медитацій
та тп.).
Можна припустити, що для певних
категорій людей майндфулнес може бути корисним, і що є
елементи котрі варто взяти до уваги. Але напевно не можна стверджувати що
цей метод буде інтегрувати із світоглядом більшості, а тим більше майндфулнес не може бути панацеєю у віднайдені самоприйняття та подоланні
стресу. Стверджується, що завдяки техніці майндфулнес, котра походить із
умовно найменш "релігійної" буддистської традиції - можна не лише
істотно змодифікувати функціонування мозку, але також отримати доступ до
специфічного медитативного досвіду. Якщо загалом можна говорити в цьому випадку
про "духовність", то це духовність цілковито сприватизована,
невимагаюча приналежності до жодної релігійної організації.
Kabat-Zinn (2005) описує наступні ключові засади медитації майндфулнес (mindfulness): (a) розвиток
усвідомлення внутршініх (почуттів, думок, уявлень) та зовнішніх переживань
(звуки, смаки, запахи), (b) безоцінкове спостереження та прийняття цих досвідів, (c) культивування співпереживання власного досвіду, (d) розвиток
відкритості до досвіду, (e) повернення до теперішнього моменту, коли думки
втікають у фантазії.
В християнській традиції є багато
джерел та моделей для контемпляцій, котрі дозволяють не лише концентруватися на
собі та бути "тут і
тепер", але також сприяють до розвитку
гармонійних стосунків із своїм «Я», іншими
людьми та Богом, а також надають сенс. Християнська
медитація (контемплятивна молитва) має свою 2000 річну історію. Це низка
стратегій, створених для звернення уваги на свому Я, Святій Трійці та
покликаних до: (a) поглиблення власних стосунків з Богом, (b) популяризації
духовного розвитку або емоційного зцілення, (c) зростанню в
любові до ближнього та самого себе (Garzon).
Підсумовуючи:
для певного типу осіб майндфулнес може бути цікавою практикою у дорозі
самоусвідомлення. Натомість для тих, котрим близькі християнські цінності на
мою думку того, що пропонує майндфулнес може бути недостатньо і може бути
корисним шукати варіанти медитацій із християнським виміром. Напевно не варто
робити з будь-якої практики самоціль і вміти фільтрувати месседжі відповідно до
свого правдивого «Я». Я переконана, що світогляд терапевта завжди певним чином
присутній, тому навіть у практиках,
котрі декларуються як «вільні від релігійних переконань» теж несеться певний
світогляд.
Ось стаття польською мовою де
звертається увага на міфи пов'язані з технікою майндфулнес:
Ось стаття англійською мовою про
відмінність християнського підходу у медитації:
